Що відбувається всередині чорної діри

Другий крок відомий під назвою, що натякає на спагеті. Сила тяжіння біля ніг більша, ніж біля голови, і різниця зростає в міру наближення. Тіло розтягується, і для невеликої чорної діри це відбувається задовго до перетину межі.

Цікаво, що для величезних чорних дір усе інакше. Там різниця сили тяжіння на довжині людського тіла мала, і межу можна перетнути, не відчувши нічого незвичайного. У цьому місці немає ні стіни, ні спалаху.

Третій крок незворотний не тому, що не вистачає швидкості. За межею всі можливі шляхи ведуть усередину: рух до центру стає таким же неминучим, як для нас рух до завтрашнього дня.

У центрі рівняння передбачають точку нескінченної густини. Нескінченність у фізиці майже завжди означає не властивість світу, а те, що теорія вийшла за межі застосовності.

Проблема в тому, що там одночасно важливі і гравітація, і квантові ефекти, а теорії, яка їх об'єднує, поки немає. Наявні описи дають передбачення, які неможливо перевірити.

Окремий напрям міркувань стосується долі інформації. Якщо все, що впало, зникає безслідно, порушується один з основних принципів фізики. Суперечка про це триває десятиліттями і вважається однією з головних нерозв'язаних задач.

Є і спостереження про час. Для того, хто падає, усе відбувається швидко, а для стороннього спостерігача той, хто падає, вічно наближатиметься до межі, сповільнюючись і червоніючи, і ніколи її не перетне.

Обидва описи правильні одночасно. Це не парадокс і не помилка, а наслідок того, що поняття одночасності в таких умовах перестає бути спільним для різних спостерігачів.

Варто уточнити і те, що чорна діра не всмоктує. Якби замінити Сонце чорною дірою такої самої маси, орбіти планет зовсім не змінилися б - просто стало б темно. Сила тяжіння залежить від маси, а не від густини.