Цифри
Друга картка описує подію, відому як еталон сили. Тоді сяйва бачили майже біля екватора, а телеграфні лінії продовжували передавати повідомлення навіть із вимкненими батареями - струм наводився в самих дротах.
Третя картка показує, чим це обертається сьогодні. Наведені струми проходять довгими провідниками - лініями електропередачі, трубопроводами, рейками - і перевантажують трансформатори, які не розраховані на постійну складову струму.
Що відбувається крок за кроком
Викид. Сонце викидає хмару речовини. До Землі вона йде від кількох годин до кількох діб.
Зустріч із полем. Магнітне поле стискається й перебудовується. Частина частинок проникає вздовж силових ліній до полюсів.
Сяйво. Частинки стикаються з газами верхньої атмосфери, і ті світяться: кисень дає зелене й червоне світіння, азот - синє.
Наведені струми. Зміна поля наводить струм у довгих провідниках на суходолі. Саме це становить практичну небезпеку.
Перший крок дає єдиний дієвий захист - час. Супутники встигають перейти в безпечний режим, літаки відводять із полярних маршрутів, а оператори мереж знижують навантаження на трансформатори.
Супутникам дістається і безпосередньо. Верхня атмосфера під час бурі розширюється, апарати на низькій орбіті сильніше гальмуються й знижуються; кілька запусків уже було втрачено саме з цієї причини.
Точність супутникової навігації теж падає: сигнал проходить крізь збурені шари атмосфери й надходить із затримкою. На телефоні ти цього не помітиш, а для авіації та геодезії це цілком відчутно.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Космос → Сонце»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Геомагнітні бурі, спричинені викидами сонячної речовини, призводять до наведених струмів у протяжних провідниках, посиленого гальмування низькоорбітальних супутників і зниження точності супутникової навігації
- подія 1859 року вважається найсильнішою задокументованою