Чому високі підбори вигадали чоловіки

Вершникові, який стріляє з лука під час їзди, потрібна опора. Нога має впиратися в стремено й не зісковзувати, особливо коли він підводиться й розвертає корпус. Підбори вирішують це завдання найпростішим способом: створюють на підошві упор.

Тому взуття з підборами з’являється там, де була сильна кіннота. У Європі ним не користувалися, доки на початку XVII століття туди не прибули перські посольства, а разом із ними мода на все перське й військове.

Логіка тут не в зручності, а в демонстрації статусу. Підбори роблять ходу неквапливою й потребують рівної підлоги, а отже, їхній власник не працює й не ходить по багнюці. Саме тому вони й стали цінними: показували не силу ноги, а становище власника.

Далі стався перелом, який історики моди називають великою чоловічою відмовою. Наприкінці XVIII століття чоловічий костюм різко спростився: зникли яскраві кольори, мереживо, пудра й підбори. Новою ознакою гідності стала суворість, а прикрашеність цілком перейшла до жіночого гардероба.

Підбори вціліли лише в жіночому взутті, і там їм заднім числом вигадали нове пояснення - про красу ноги й ходу. Це пояснення так міцно прижилося, що військове походження цієї речі сьогодні звучить як вигадка.

Сліди її давнього призначення, однак, нікуди не зникли. Ковбойські й козацькі чоботи досі роблять із виразним підбором, і з тієї самої причини: щоб нога трималася в стремені. Просто це взуття ніхто не вважає модним.