Три причини забороняти тканину
Перша причина - економічна. Шовк везли здалеку, платили за нього дорогоцінним металом, і влада вбачала в цьому витік багатства з країни. Заборона на носіння працювала як обмеження попиту, тільки виражене через мораль.
Друга - станова. Коли торговці розбагатіли настільки, що могли вдягатися як знать, зовнішня ознака становища перестала працювати. Закон примусово повертав цю відмінність: право на тканину й колір ставало привілеєм за правом народження, а не за гаманцем.
- Стародавній РимСенат обговорював заборону шовку для чоловіків: тканину вважали такою, що розніжує, а витрати на неї - руйнівними для скарбниці.
- Середньовічна ЄвропаМіські статути докладно визначали, кому які тканини, хутра й кольори дозволені. Порушників штрафували, а одяг могли конфіскувати.
- Японія доби ЕдоБагатим торговцям приписували скромний одяг, щоб вони не виглядали вищими за військовий стан. У відповідь шовк почали носити на підкладці.
Останній випадок показує, чим зазвичай усе закінчувалося. Заборона стосувалася видимого, і розкіш перемістилася всередину: строге зовні вбрання з дорогою підкладкою стало окремим стилем. Обмеження не усунуло бажання, а змінило його форму.
Такі закони майже ніколи не працювали. Їх доводилося перевидавати знову й знову - це найнадійніша ознака того, що їх порушували.
Третя причина
Третьою причиною був захист власного виробництва. Там, де налагоджували власне ткацтво, обмеження на привозні тканини запроваджували заради місцевих майстерень. Мораль у тексті закону залишалася, але економічний сенс змінювався на протилежний: не стримати витрати, а підтримати своїх.
Такі закони зникли разом із здешевленням тканин. Коли шовк перестав бути рідкістю, а фабричне виробництво зробило ошатний одяг доступним, захищати станову межу за допомогою одягу стало неможливо, і статус перемістився в інші речі.
Цікаво й те, як їх обходили. Заборонену тканину використовували для підкладки, оздоблення та нижніх шарів, а зверху вдягали дозволене. Перевіряти доводилося буквально по швах, і поступово контроль зійшов нанівець разом із самими заборонами.
Яка причина стояла за заборонами на шовк, крім моральної?
Що показує багаторазове перевидання таких законів?
Джерела
- Закони про розкіш відомі у Стародавньому Римі, середньовічних європейських містах і Японії доби Едо
- їх неодноразове перевидання вважають ознакою слабкої виконуваності
Далі в серії «Мода минулого»
3 статті повністю на сайті, ще 3 - у застосунку
