Як це відбувалося
Замочити. Білизну залишали у воді на ніч, щоб бруд відстав. Без цього кроку подальша робота подвоювалася.
Обробити лугом. Деревну золу заливали окропом і отриманим розчином обробляли тканину. Мило було дорогим, а зола була в кожному домі.
Виварити й вибити. Білизну кип'ятили у великому баку, а потім били праником або терли об дошку - механічну частину роботи виконували руками.
Виполоскати й висушити. Полоскали в кількох водах, часто на річці, викручували удвох і розкладали на траві, де сонце завершувало відбілювання.
Найважчою була вода. Її носили відрами, гріли на вогні й виливали, а мокре простирадло з цупкого полотна було таким важким, що його викручували удвох, скручуючи в джгут.
Чому прання займало цілий день
Типовий уклад: понеділок - прання, вівторок - прасування, далі інші справи. Неділя залишалася вільною
Такий порядок існував не через любов до розкладу. Розпалити вогонь, нагріти воду й розвісити все це мало сенс одразу, а не потроху, - і на один день дім фактично перетворювався на пральню.
Звідси й ставлення до білизни. Її було мало, змінювали її рідко, а речі шили так, щоб прати можна було лише знімні частини: комірці, манжети, нижні сорочки.
Машина змінила не стільки чистоту, скільки час. Години, які раніше витрачалися на воду й праник, вивільнилися - і в дослідженнях побуту це називають одним із найпомітніших зрушень у домашній роботі.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Історія → Побут минулого»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Домашнє прання до появи машин описують як багатоденний цикл: замочування, обробка лужним розчином із деревної золи, виварювання, механічна обробка праником або дошкою, полоскання та відбілювання на сонці. Закріплення прання за окремим днем тижня зафіксовано в побутових укладах Європи та Північної Америки. Історики побуту пов'язують появу побутової техніки з вивільненням значного часу домашньої праці