Що і навіщо
Третій пункт пояснює дивну особливість бальзамування: мозок видаляли й викидали, а серце залишали всередині. Вважалося, що саме серце думає й відчуває, і на суді зважуватимуть саме його.
Зберегти тіло. Без тіла не було опори для того, що продовжувало існувати після смерті, звідси й уся техніка бальзамування.
Пройти шлях. Шлях описували як низку воріт і запитань. Правильні відповіді та імена записували в сувоях, покладених поруч.
Витримати зважування. Серце клали на терези навпроти пера. Рівновага означала, що людина пройшла випробування, а якщо серце переважувало, то не пройшла.
Жити далі. Потім були потрібні їжа, начиння, слуги й усе звичне - тому гробницю облаштовували як дім, а не як склад.
Існувала й запасна система на випадок біди. Якщо тіло зруйнується, опорою могла стати статуя, а якщо зникнуть припаси - зображення їжі на стінах, які вважалися не менш дієвими, ніж справжня їжа.
Тому розписи в гробницях - не прикраса. Сцени оранки, полювання та бенкету виконували ту саму функцію, що й предмети: забезпечували померлого тим, що на них зображено.
І тому ж у гробниці писали ім’я. Ім’я вважалося частиною людини, а стерти його зі стіни означало не перейменувати, а позбавити існування - саме так чинили з тими, кого хотіли змусити забути.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Міфологія → Єгипетські міфи»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Поховальний інвентар Стародавнього Єгипту містив припаси, фігурки працівників, посудини для внутрішніх органів і тексти з настановами для шляху в потойбічний світ
- серце залишали в тілі як орган мислення та предмет посмертного зважування, тоді як мозок під час бальзамування видаляли