Що вважали раніше
У середині двадцятого століття панувала думка, що дитина прив’язується до того, хто її годує: прив’язаність виводили із задоволення потреби в їжі. Звідси випливали й рекомендації: менше ніжностей, більше режиму.
Дослід влаштували так, щоб перевірити це безпосередньо. Їжа була лише в жорсткої конструкції, а тепло й м’якість - лише в іншої. Якщо теорія про годування правильна, мавпеня мало б надати перевагу першій.
Різниця виявилася величезною. До дротяної підходили лише поїсти й одразу поверталися. Коли лякалися, мавпенята бігли до м’якої та, притулившись до неї, заспокоювалися, а потім наважувалися досліджувати кімнату.
Дитині потрібна не лише їжа, а й надійна точка, до якої можна повернутися. З неї також виростає здатність досліджувати світ.
Що це змінило
Результат збігся зі спостереженнями за дітьми в закладах, де годування й гігієна були налагоджені, але близьких дорослих не було. Розвиток таких дітей помітно відставав, і пояснити це харчуванням не вдавалося.
Разом ці дані змінили практику: у лікарнях батькам дозволили залишатися з дітьми, а в дитячих закладах почали домагатися постійного дорослого для кожної дитини замість позмінного догляду.
Про ці досліди потрібно сказати й дещо інше. Частина з них передбачала тривалу ізоляцію мавпенят, і наслідки для тварин були тяжкими. Сьогодні такі дослідження не дозволили б, і це окрема тема в історії науки.
Варто пам’ятати й про межі узагальнення. Мавпи - не люди, а висновки згодом підтвердили інші роботи, зокрема спостереження за дітьми та батьками. Сам по собі цей дослід не доводив би нічого про людську прив’язаність.
Цікавою була й деталь про дослідження кімнати. Якщо м’яку фігуру прибирали, мавпенята припиняли вивчати щось нове й завмирали в кутку. Її повертали - і цікавість поверталася разом із нею, хоча сама кімната не змінювалася.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Стосунки → Типи прив’язаності»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Експерименти зі штучними матерями у 1950-60-х роках показали, що тактильному комфорту надавали перевагу перед годуванням
- результати вплинули на теорію прив’язаності та практику догляду за дітьми в закладах