Як це було
З’являється термін. Лікарі описують непереборний потяг красти речі, які людині не потрібні й які вона може купити.
З’являються універмаги. Товари вперше лежать відкрито, їх можна розглядати й торкатися. Кількість крадіжок у магазинах різко зростає.
З’являється пояснення. Крадіжки, скоєні жінками із заможних родин, пояснюють хворобою, а не умислом.
З’являється нерівність. Та сама крадіжка, скоєна бідною жінкою, залишається злочином. Діагноз доступний не всім.
Четвертий крок і є головною претензією істориків до цієї історії. Діагноз давав змогу уникнути ганьби й суду тим, хто міг заплатити лікарю та адвокату.
Пояснення того часу сьогодні здаються дивними. Потяг пов’язували з будовою жіночого організму, непритомністю, впливом магазинів на нерви - і все це подавали як медицину.
Що відомо зараз
Справжній розлад існує і входить до класифікацій, але трапляється дуже рідко - у часток відсотка. Його ознака не в самій крадіжці, а в тому, що річ не потрібна, не має цінності для людини і часто потім викидається або повертається.
Переважна більшість крадіжок у магазинах не має до нього стосунку. Їх скоюють заради вигоди, через потребу або під впливом миті - і це звичайні правопорушення, а не медичний стан.
Окремо зазначають, що розлад супроводжується глибокими переживаннями. Людина не отримує задоволення від речі, соромиться і часто роками приховує те, що відбувається, не звертаючись по допомогу.
Ця історія добре показує, як медичний термін може виконувати соціальну функцію. Діагноз пояснював те, що не вкладалося в уявлення епохи: чому заможна жінка краде те, що може купити.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Злочинність → Жінки-злочинниці»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Термін запровадили на початку XIX століття, і він поширився разом із розвитком універмагів
- історики зазначають вибірковість його застосування залежно від соціального становища обвинувачених. У сучасних класифікаціях розлад описано як рідкісний, із характерною відсутністю практичної цінності викрадених предметів