Друїди запізнилися приблизно на дві тисячі років
Тобі напевно знайоме словосполучення «Стоунхендж - друїди». Його вигадали не в давнину: у XVII столітті антиквар Джон Обрі назвав кам'яне коло храмом кельтських жерців, а через сто років цю ідею підхопив Вільям Стьюклі. Радіовуглецеве датування розвело ці сюжети: рів і насип спорудили приблизно за 3000 років до нашої ери, сарсени - близько 2500 року. У письмових джерелах друїди з'являються майже на дві тисячі років пізніше.
Версія про Мерліна старіша: у XII столітті Гальфрід Монмутський написав, що чарівник переніс камені з Ірландії, куди їх принесли велетні.
Поселення за три кілометри від Стоунхенджа
Будівельники жили не біля каменів. У Даррінгтон-Воллс, приблизно за три кілометри від кола, розкопали неолітичне поселення: крейдяні підлоги, вогнища, купи кісток. Кістки здебільшого свинячі - сліди не буднів, а бенкетів: м'ясо смажили й викидали недоїденим. Ізотопи в зубах тварин показують, що худобу приганяли за сотні кілометрів: люди з'їжджалися з усього острова.
Тих, хто залишився тут назавжди, теж дослідили. У ранніх ямах по краю майданчика лежить кремований прах кількох десятків людей. Стронцій у кістках зберігає слід місцевості, де людина прожила останні роки, - і в частини похованих він не місцевий.
Приблизно четверо з десяти досліджених провели останні роки далеко від Стоунхенджа: ізотопи вказують на захід Британії, звідки також привезли блакитне каміння.
Давня ДНК додає несподіваний поворот: будівельники були нащадками землеробів, які прийшли з півдня Європи, і їхня лінія тут майже обірвалася. Після 2400 року до нашої ери на острів прийшли нові люди, і генофонд, за оцінками, оновився приблизно на дев'ять десятих. Частина пізніших перебудов кола припала вже на їхній час.
Мотузка, дерево і дуже багато рук
У них не було ні металу, ні колеса. Найбільші сарсени важать близько 25 тонн і прибули приблизно з відстані 25 кілометрів, із пагорбів на півночі. Блакитне каміння легше, але подолало близько 230 кілометрів із Вельсу - як саме, досі сперечаються. В експерименті лондонських археологів десяти людей вистачило, щоб тягнути камінь вагою 1 тонну на санях по колодах.
Команда тягне мотузку під спільний рахунок: на вдиху набирають силу, на видиху тягнуть. Подихай у цьому ритмі - так легше уявити їхній день.
Підняти стовп - завдання іншого типу: потрібна точність, а не сила. Послідовність видно за самими ямами: їхні стінки відбилися в крейді.
Викопайте яму зі схилом. Одна стінка була вертикальною, інша - пологою: по ній камінь з'їжджав основою вперед.
Тягніть мотузками. Стовп піднімали до вертикального положення мотузками й важелями, впираючи основу у вертикальну стінку.
Заповніть порожнину. Яму навколо основи заповнили щебенем - він тримає її й досі.
Покладіть перемичку. Шип на верхівці, гніздо в перемичці: теслярський прийом у камені.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Історія → Таємниці й загадки»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Датування - Historic England
- сарсени й худоба на бенкетах - Science Advances, 2020 і 2019
- останки - Scientific Reports, 2018
- населення - Nature, 2018