Щоб збрехати, треба вміти дві речі
Брехня здається простою, доки не розкласти її на частини. Спочатку дитині потрібно здогадатися, що в тебе в голові є власна картина і вона може не збігатися з її картиною. Потім стримати язик, коли правда сама рветься назовні. Перше психологи називають теорією розуму, друге - гальмівним контролем.
Обидва вміння дозрівають приблизно в один період, між двома й чотирма роками. Тому брехня й починається саме тоді: не тому, що дитина зіпсувалася, а тому, що дозріла.
Це перевіряють простим експериментом. Дитину саджають спиною до іграшки й просять не підглядати, поки дорослий вийде. Підглядають майже всі. Різниця у відповіді потім: у 2-3 роки більшість зізнається, ближче до 5 років - меншість. Частки різняться від групи до групи, але закономірність усюди однакова.
Чому дитяча брехня так легко розсипається
Збрехати - це половина справи. Далі потрібно не видати себе, а це окрема навичка. Малюк запевняє, що не підглядав, а потім одразу називає іграшку, яку міг побачити лише підглянувши. Дорослий викриває його за секунду, а дитина щиро не розуміє, як можна було здогадатися.
- 2-3 рокиПерша брехня. Тримається рівно до першого уточнювального запитання.
- 4 рокиБрешуть майже всі, але історія розсипається в деталях.
- 7-8 роківБрехня стає зв'язною: дитина стежить за тим, що вже сказала.
Є несподіваний поворот. Діти, які починають брехати раніше, у середньому трохи краще виконують завдання на увагу й самоконтроль. Виявляється, брехня - ознака дозрівання мозку, а не зіпсованого характеру. Цей зв'язок має середню силу, тож за ним не варто оцінювати окрему дитину.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Психологія → Дитинство»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Експерименти з підгляданням - Вікторія Талвар і Канг Лі, 2000-і. Частки дітей, які брешуть, різняться в різних дослідженнях
- стабільним є порядок величини, а не точна цифра