Слово видає походження
У шумерських табличках слово, що позначало плату за позику, також означало теля. У давньогрецькій мові плату за позику називали словом зі значенням «потомство», «народжене». У різних мовах метафора була однакова.
Логіка зрозуміла. Позичена череда справді давала приплід, а позичене зерно - урожай, тож повернення з надбавкою виглядало не винаходом, а простим описом того, що відбувається само собою.
Метафора стала й головним аргументом проти відсотків. Якщо срібло саме по собі нічого не народжує, то плата за його позику виходить узятою нізвідки - саме так міркував знаменитий грецький філософ, і його аргумент повторювали потім півтори тисячі років.
На цьому ґрунтувалися й пізніші заборони. У різні часи різні традиції обмежували або забороняли плату за позику, а саме заняття вважали негідним для вільної людини.
Як обходили заборону
Найпоширенішим прийомом був вексель із обміном валют. Гроші видавали в одному місті, повертали в іншому й іншою монетою, а різниця курсів і була платою, хоча формально її не називали відсотком.
Другий прийом - участь у справі. Той, хто давав гроші, отримував не плату за час, а частку прибутку й частину ризику - і таку форму вважали прийнятною, бо він ділив із позичальником можливі збитки.
Поступово ставлення змінилося. Коли торгівля почала потребувати більших вкладень, визнали розумним, що позика має ціну, - і залишилася лише суперечка про її граничний розмір, яка триває досі.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Історія → Гроші в історії»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Найдавніші свідчення про позики під відсотки походять із Месопотамії та пов'язані із зерном і худобою
- шумерська й грецька термінологія використовувала образ приплоду. Обмеження на стягнення відсотків обходили через вексельні операції з обміном валют і договори про розподіл прибутку