Звідки знають вік Всесвіту

Перші сотні тисяч років Всесвіт був гарячим і непрозорим. Коли він охолов настільки, що світло змогло вільно поширюватися, цей спалах розійшовся в усі боки й відтоді розтягувався разом із простором. Сьогодні його видно як слабке випромінювання по всьому небу.

У ньому є крихітна рябизна - ділянки трохи тепліші й трохи холодніші. Розмір цих ділянок залежить від того, скільки у Всесвіті речовини, з чого вона складається і як швидко все розширювалося. Підставивши виміряну картину у рівняння, отримують набір параметрів, зокрема й вік.

Другий спосіб простіший за задумом: виміряти, з якою швидкістю галактики віддаляються, і відмотати час назад. Складність у тому, що швидкість змінювалася, тому потрібна ще й модель складу Всесвіту. Зате вимірювання проводять безпосередньо, за спалахами наднових у далеких галактиках.

Третій спосіб узагалі не залежить від космології. Вік найстаріших зоряних скупчень можна оцінити за тим, які зорі в них уже зійшли з головної послідовності. У результаті отримують нижню межу: Всесвіт не може бути молодшим за свої найстаріші зорі.

Саме збіг трьох незалежних оцінок робить результат надійним. Помилка в одному методі не відтворилася б у двох інших, які працюють зовсім інакше.

Швидкість розширення, виміряна за давнім випромінюванням, і та сама величина, виміряна за близькими галактиками, відрізняються приблизно на кілька відсотків. Розбіжність є стабільною і не пояснюється похибками вимірювань, тому її називають напруженням.

На сам вік це впливає незначно, але означає, що в моделі чогось бракує. Розглядають різні варіанти: від неврахованих систематичних помилок до нової фізики. Поки що питання залишається відкритим, і це нормальний робочий стан науки.