Що було до Великого вибуху

У загальній теорії відносності час - не тло, на якому відбуваються події, а частина самої будови Всесвіту разом із простором. Якщо відмотати розширення назад, вони обоє стискаються в одну точку, і запитувати, що було до цієї точки, - це приблизно як запитувати, що розташоване на північ від Північного полюса.

Однак є важливе застереження. Стискання в точку - це те, що передбачає теорія, доведена до межі своєї застосовності. За таких умов вона перестає працювати: потрібна теорія, яка об’єднує гравітацію і квантову механіку, а її поки що немає.

Одна група гіпотез стверджує, що жодної точки не було: натомість стався перехід із попереднього стану. У таких моделях Всесвіт стискався, а потім почав розширюватися, і наша історія - лише один цикл у довгій послідовності.

Друга стверджує, що десь в іншому місці розширення ніколи не припинялося. Згідно з цією картиною, області, схожі на нашу, відокремлюються від вічно розширюваного тла, і кожна має власний відлік часу. Тоді питання «до» перетворюється на питання «ззовні».

Третя намагається описати початок у квантовому підході, де саме поняття часу виникає не одразу. У таких моделях межа є, але вона не схожа на момент: час виникає поступово, як напрям, а не як точка старту.

Показник низький не тому, що гіпотези погані. Ми можемо спостерігати лише те, що сталося після того, як Всесвіт став прозорим для світла, а все, що було раніше, відновлюємо опосередковано. Розрізнити моделі початку за допомогою наявних засобів не вдається.

Надія поки на дві речі: сліди дуже ранніх подій у реліктовому випромінюванні та гравітаційні хвилі, які проходять крізь плазму, непрозору для світла. Обидва напрями розвиваються, але потрібної чутливості поки що не досягнуто.