Чому тягне до недоступних

Доступна людина відповідає стабільно: на твоє повідомлення - відповів, на твоє запрошення - прийшов. Питання закрите, увага вільна. Недоступна людина відповідає через раз і щоразу по-новому: сьогодні тепло, завтра сухо, післязавтра тиша. Передбачити неможливо - отже, неможливо й перестати перевіряти телефон.

Так підкріплення стає змінним: відповідь буває, але не за розкладом. В експериментах на тваринах саме цей режим дає найстійкішу поведінку - її найважче згасити, бо пауза нічого не доводить. Ти не знаєш, це кінець чи просто довга перерва, і про всяк випадок продовжуєш чекати.

Рівний інтерес виглядав би майже прямою лінією. Тут кожен зубець - розрядка після відповіді й спад після мовчання. За тиждень така людина займає в голові більше місця, ніж та, що поруч щодня. Не тому, що вона важливіша, а тому, що питання про неї весь час відкрите.

Тривога й потяг дають багато в чому однаковий набір тілесних сигналів: частий пульс, думку, що не сходить з одного місця, неможливість відволіктися. За самими відчуттями їх важко розрізнити, і напруження від неясності легко сприймається як закоханість. В одному експерименті учасниць сильніше тягнуло до тих чоловіків, про яких вони не знали напевно, наскільки сильно подобаються їм самі, - сильніше, ніж до тих, про чию явну симпатію їм сказали.

Перевірити легко: згадай, коли тягнуло найсильніше. Найімовірніше, це були години після повідомлення, на яке не відповіли, а не вечір, коли все було добре й зрозуміло. Потяг зростав у порожнечі, а не поруч із ним.

Чесне застереження: сам режим змінного підкріплення надійно відтворюється в експериментах, але його перенесення на потяг до людей правдоподібне, проте перевірене значно слабше - доросла прив'язаність складніша за прості поведінкові завдання. Механізм пояснює частину потягу - не весь. Буває й так, що людина просто зайнята, а подобається тобі сама по собі.