Наскільки це незвично
У більшості планет нахил осі невеликий: у Землі він становить 23 градуси, і цього достатньо для зміни пір року. В Урана нахил майже 98 градусів, тобто його вісь лежить майже в площині орбіти, а полюси по черзі дивляться просто на Сонце.
Із цих чисел випливає найдивніше. На полюсі Урана Сонце не заходить 42 роки поспіль, а потім ще стільки ж не сходить. Такої зміни пір року більше немає ніде в Сонячній системі.
Нахил 23 градуси. Дзиґа: вісь спрямована вбік, пори року помірні
Нахил 98 градусів. Колесо: полюс спрямований на Сонце, пори року тривають 42 роки
Звідки взявся нахил
Основна версія - удар. У молодій Сонячній системі було багато великих тіл, і зіткнення з об'єктом розміром із Землю могло перекинути планету. У цієї версії є слабке місце: одиночний удар мав би розкидати супутники, а вони обертаються впорядковано.
Саме поведінка супутників і кілець дає головну підказку. Усі вони обертаються в площині екватора, тобто нахилені разом із планетою. Отже, нахил виник рано, ще тоді, коли навколо був диск речовини, з якого згодом сформувалися супутники.
Звідси випливають уточнені варіанти: не один удар, а кілька, або повільне перекидання під впливом супутника, який згодом зник. Розрахунки показують, що кожен сценарій можливий, але за наявними даними вибрати між ними не можна.
Чому ми так мало знаємо
До Урана наближався лише один космічний апарат, і сталося це 1986 року. Він пролетів повз за кілька годин і встиг лише побіжно оглянути планету. Усе інше відомо зі спостережень із великої відстані.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Космос → Планети поруч»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Нахил осі Урана й параметри орбіти - точні вимірювання. Гіпотези про походження нахилу обговорюють із 1990-х років
- єдиний проліт здійснив апарат «Вояджер-2» у 1986 році