Звідки взялася заборона
Перший пункт пояснює і другу половину прислів’я - про гроші. Вітер видуває, а не приносить; звідси й зв’язок свисту з втратою достатку, що дійшов до нас без жодного зв’язку з морем.
Подібні заборони є далеко за межами Європи: не свистіти вночі, не свистіти в приміщенні, не свистіти, побачивши північне сяйво. Схожість пояснюється не спільним джерелом, а властивостями самого звуку - він різкий, спрямований і схожий на поклик.
Свист узагалі вирізняється серед звуків. Його далеко чути, його легко розрізнити на тлі інших звуків, і він не схожий на мовлення - саме тому ним підкликають собаку, подають сигнали в горах і віддають команди на полюванні.
Як розуміти це сьогодні
Етнографи описують такі правила не як забобони, а як окреслення простору. Заборони показують, де люди тієї епохи проводили межу між своїм і чужим та які дії цю межу порушували.
Живучість цієї заборони виявилася дивовижною. Вона пережила і пояснення про вітер, і пояснення про нечисту силу; сьогодні її повторюють люди, які не вірять ні в те, ні в інше, як звичку, а не як переконання.
Так узагалі працюють забобони. Перевіряти їх безглуздо, бо підтвердження їм і не потрібне: вони тримаються на повторенні й на тому, що порушувати трохи ніяково, а дотримуватися нічого не коштує.
Із чим пов’язують заборону свистіти?
Чому такі заборони живуть так довго?
Джерела
- Заборону свистіти в приміщенні зафіксовано в різних культурах і пов’язують з уявленнями про викликання вітру та прикликання потойбічних сил
- морську традицію заборони свисту на судні описано окремо. Етнографи розглядають такі правила як спосіб позначити простір як свій або чужий
Далі в серії «Забобони»
2 статті повністю на сайті, ще 3 - у застосунку
