Звідки береться мерехтіння
Атмосфера неоднорідна: у ній постійно рухаються ділянки теплого й холодного повітря з трохи різною щільністю. Проходячи крізь них, промінь злегка відхиляється - і щоразу робить це по-різному.
Для точкового джерела це означає тремтіння видимого положення, коливання яскравості й навіть переливання кольору - особливо у яскравих зір низько над горизонтом, де товща повітря більша.
Диск планети для ока здається точкою, але його кутовий розмір у десятки разів більший за кутовий розмір зорі. Цього достатньо, щоб відхилення на різних його ділянках складалися й гасили одне одного.
Як це використовують
Мерехтіння - головний ворог наземних телескопів, і з ним борються двома способами: будують обсерваторії високо в горах, де повітря менше, і застосовують дзеркала, форма яких змінюється сотні разів на секунду, компенсуючи викривлення.
Другий спосіб і є причиною, чому наземні телескопи сьогодні в деяких аспектах не поступаються космічним. Гнучке дзеркало підлаштовується під поточний стан повітря, орієнтуючись на яскраву зорю або штучний лазерний маячок.
Ця ознака має і практичне застосування. Якщо яскрава точка на небі не мерехтить і світить рівно, найімовірніше, це планета; точка, що сильно тремтить і переливається, майже напевно є зорею.
У космосі, до речі, зорі взагалі не мерехтять. Поза атмосферою світло поширюється без викривлень - і це одна з головних причин, чому телескопи виводять на орбіту.
Чому зорі мерехтять?
Чому планети не мерехтять?
Джерела
- Мерехтіння спричиняють неоднорідності атмосфери, що заломлюють світло
- для точкових джерел коливання не усереднюються, тоді як для протяжних об'єктів із більшим кутовим розміром вони частково компенсуються. У наземній астрономії викривлення коригують розміщенням обсерваторій на висоті та системами адаптивної оптики
Далі в серії «Зорі»
2 статті повністю на сайті, ще 2 - у застосунку
