У кого насправді закохався Нарцис

Сліпий пророк Тіресій сказав матері Нарциса: хлопчик доживе до старості, якщо не пізнає самого себе. Дивне пророцтво - зазвичай радять пізнати себе, а не забороняють це. Воно збувається буквально.

Нарцис відкидає всіх, хто в нього закохується, - зокрема німфу Ехо, яка вміє лише повторювати чужі останні слова. Відкинутий закоханий просить богів про покарання: нехай він покохає і не отримає відповіді. Кара - у безвідповідному коханні, а не в дзеркалі.

Ось момент, який найчастіше випадає з переказів. Латинський рядок «iste ego sum» стоїть у середині сцени, а не в останню хвилину життя. Розуміння прийшло - потяг залишився. Далі він лежить біля води, вже розуміючи, до кого його тягне.

Відображення - ідеальний співрозмовник і порожнє місце водночас. Воно миттєво відгукується, повторює кожен рух, жодного разу не сперечається - і водночас не приносить нічого свого. Ти отримуєш підтвердження без зустрічі.

На цій нестачі й тримається потяг. Жива людина рано чи пізно скаже «так» або «ні», і очікування на цьому закінчиться. Відображення не каже ні того, ні іншого, тому історія не може завершитися - лише обірватися.

Ім'я увійшло до медичного словника лише наприкінці 1890-х: лікарі взяли Нарциса як зручну метафору закоханості у власний образ, а 1914 року Фройд закріпив цей термін в окремій праці «До введення в нарцисизм». Значення змістилося від безвідповідного кохання до самозакоханості - і шкільні перекази підтягнулися під нове значення, хоча в Овідія написано інакше.