Що таке профайлінг насправді

У 1970-х агенти ФБР почали їздити до в'язниць і розмовляти із засудженими вбивцями. Із цих бесід - їх було 36 - виросла найвідоміша схема профайлінгу: «організований» і «дезорганізований» злочинець. Логіка проста: як людина поводиться на місці злочину, так вона живе й загалом. Охайне місце - планує, працює, водить авто. Хаос на місці - хаос і в житті.

Схема потрапила до книжок і фільмів та перетворилася на міф про фахівця, який дивиться на фотографії й описує людину майже як за паспортом. Насправді профіль - це ймовірнісний опис групи: приблизний вік, чи потрапляла раніше в поле зору поліції, чи живе неподалік від місця, чи діє сама. Ні імені, ні адреси там немає і бути не може.

У 2004 році дослідники розібрали близько 100 справ американських серійних убивць і спробували знайти в них ті самі 2 типи. Чіткого поділу не вийшло: ознаки «організованості» траплялися майже всюди, а «дезорганізовані» деталі з'являлися вперемішку. Роком раніше інший експеримент показав дещо неприємніше: той самий профіль поліцейські вважали точним для 2 різних описів злочинця - текст був достатньо загальним, щоб підійти обом.

Найвідоміший провал стався восени 2002 року під Вашингтоном. Поки стрілець убивав людей на заправках і парковках, публічні версії трималися на самотньому злочинцеві. Стріляли двоє, і автомобіль був інший.

Водночас дещо з профайлінгу працює і зараз - тільки це не читання думок, а статистика. Географічний профайлінг бере точки злочинів і оцінює, де людина найімовірніше живе або працює: люди рідко їздять далеко й рідко нападають просто на порозі. Це не видає адресу, а змінює порядок, у якому слідство обходить райони. Навіть тут прості правила іноді дають не гірший результат, ніж спеціальні програми.

Тому чесна відповідь звучить буденно: профайлінг - це набір припущень про те, кого перевіряти раніше за інших. Він заощаджує тижні, якщо правильно звужує коло, і коштує тижнів, якщо припущення сприйняли як факт.