Чим маніяк із кіно відрізняється від справжнього

Різниця виникає через вимоги жанру. Історії потрібен гідний противник, інакше не буде напруги. Реальні справи влаштовані інакше: там немає задуму, є повторювана поведінка, а розкриття - це місяці одноманітної роботи з паперами.

Звідси виникає й викривлення в інший бік. Через кіно здається, що такі злочини часті й що довкола ходять приховані генії. Їхня частка в загальній злочинності мізерна, а уваги в культурі їм дістається непропорційно багато.

Це не означає, що психологічний аналіз зовсім марний. Він допомагає звузити коло й розставити пріоритети, особливо коли справ багато. Але він не вказує на конкретну людину, тоді як у кіно робить саме це, причому аж до фінальної серії.

Геніальний лиходій пояснює страшне зрозумілим чином: якщо злочинець особливий, то звичайні люди на таке не здатні. Визнати, що за цим найчастіше стоїть непримітна людина зі звичайною біографією, значно незатишніше.

Такий образ завдає і практичної шкоди. Поки в голові живе уявлення про особливу людину, звичайний підозрюваний у нього не вписується, і це заважає і слідству, і свідкам. Люди роками не повідомляють про дивного сусіда саме тому, що він має звичайний вигляд.