Як Ньютон ловив фальшивомонетників

Монети того часу карбували вручну, тому краї в них були нерівними. Звідси й виник основний промисел: із монети зрізали або спилювали трохи срібла, а потім знову пускали її в обіг - на вигляд вона залишалася майже такою самою.

До кінця століття це стало лихом. Срібла в обігу ставало дедалі менше, монети важили помітно менше за номінал, а довіра до грошей падала - країна опинилася на межі грошової кризи.

Операція була масштабною. Старі монети вилучали й перекарбовували по всій країні, а під час заміни грошовий обіг працював із великими труднощами.

Підроблення монет вважалося найтяжчим злочином, і покарання було відповідним. Довести його було складно: потрібні були свідки, а свідки самі були співучасниками.

Він підійшов до цього методично: вербував інформаторів у тавернах, збирав свідчення, особисто провів сотні допитів і домагався обвинувальних вироків, доводячи справи до кінця - для чиновника тієї доби це було незвично.

Найвідомішим стало протистояння з одним спритним фальшивомонетником, який сам звинувачував його в хабарництві й кілька разів виплутувався. Справа тривала роками й завершилася вироком.

До цієї частини його біографії довго ставилися зневажливо: вважалося, що великий учений змарнував роки на державну службу. Сьогодні її оцінюють інакше - як масштабне й успішно виконане державне завдання.