Чому на Сонці бувають спалахи

Земля обертається цілком: екватор і полюси роблять оберт за одну й ту саму добу. Сонце - розжарений газ, у нього немає жорсткого каркаса, тому різні широти рухаються з різною швидкістю. Оберт на екваторі триває приблизно на дев'ять діб менше, ніж у полярних областях.

Магнітне поле вморожене в плазму: воно рухається разом із нею й не може прослизнути. За кілька обертів різниця швидкостей намотує силові лінії, наче гумку на палець. Лінії спливають назовні петлями, і там, де петля протикає поверхню, поле заважає гарячому газу підніматися знизу - це місце виглядає темнішим. Так утворюються плями.

Енергія накопичується в цих петлях, доки їх не стає надто багато й надто близько одна до одної. Тоді зустрічні лінії торкаються й перез'єднуються - розриваються та зшиваються заново у простішу конфігурацію. Напруження, накопичене за тижні, вивільняється за хвилини. Це і є спалах. Тому великі спалахи майже завжди відбуваються над групами плям: саме там поле найбільш заплутане.

Якщо доводилося читати, що спалах «долетів до Землі за три доби», - найімовірніше, йшлося не про сам спалах. У новинах дві події зазвичай зливаються в одну, хоча вони дуже різняться, зокрема часом у дорозі.

Звідси випливає неприємне: заздалегідь попередити про сам спалах неможливо - його світло й звістка про нього приходять одночасно. А хмару плазми після викиду видно приладами, і про неї можна сказати, що вона в дорозі. На цьому й тримаються служби космічної погоди.

За часом спалахи розподілені нерівномірно. Заплутаність поля наростає й розряджається циклами приблизно по одинадцять років: у спокійні роки плям майже немає, а ближче до максимуму невеликі спалахи трапляються по кілька разів на день. Наскільки високим виявиться конкретний максимум, заздалегідь ніхто не знає: прогнози циклів досі різняться.