Чому припливи пов’язані з Місяцем

Найбільше дивує у припливах другий горб - на протилежному від Місяця боці. Пояснення в тому, що важлива не сама сила тяжіння, а її різниця в різних точках Землі.

Вода з боку, ближчого до Місяця, притягується сильніше, ніж центр планети, і випереджає його. Центр притягується сильніше, ніж вода з дальнього боку, тож вона ніби відстає. У результаті вода збирається з обох боків, а по боках між ними її стає менше.

Оскільки за добу Місяць встигає зміститися по орбіті, цикл виходить трохи довшим за добу. Тому припливи щодня зміщуються приблизно на 50 хвилин, а таблиці для кожного порту складають окремо.

Сонце теж створює припливи, але вони приблизно вдвічі слабші за місячні, хоча воно значно сильніше притягує Землю. Причина у відстані: у далекого Сонця різниця тяжіння між ближнім і дальнім боками менша.

Третя плитка показує, що справа не лише в Місяці. У відкритому океані підйом становить менше метра, а величезні значення виникають у затоках певної форми, де хвиля розганяється й накопичується, наче вода в тазі, який розгойдують.

Коли Сонце й Місяць шикуються в одну лінію, їхній вплив додається, і припливи стають вищими. Коли вони розташовані під прямим кутом, вплив віднімається, і різниця рівнів стає меншою. Звідси й зв’язок висоти припливів із фазами Місяця.

Припливи впливають і на суходіл: земна кора піднімається та опускається на десятки сантиметрів двічі на добу. Ти цього не помічаєш, бо все навколо піднімається одночасно, але прилади це фіксують.

Є й зворотний вплив. Припливна хвиля трохи сповільнює обертання Землі, і доба подовжується приблизно на 0,002 секунди за століття. Водночас Місяць повільно віддаляється, і це вимірюють за допомогою відбивачів, залишених на його поверхні.