Із чого він складається
Третій пункт дослідники виокремлюють особливо. Поки противник залишається людиною, діють звичайні заборони. Порівняння з хворобою або паразитом скасовує їх, бо до хвороби незастосовні поняття жорстокості та справедливості.
Четвертий пункт легко перевірити. Якщо взяти пропагандистські матеріали двох протиборчих сторін і прибрати назви, тексти часто стають майже нерозрізнюваними: звинувачення, інтонація та структура збігаються.
Навіщо це робиться
Перше завдання - згуртування. Спільний ворог швидко й надійно об'єднує різнорідну групу, причому краще, ніж будь-яка позитивна мета. Розбіжності всередині відкладають як недоречні.
Друге - виправдання. Дії, які за звичайних обставин потребували б пояснень, за наявності ворога пояснюються самі: це не вибір, а вимушена відповідь. Відповідальність перекладається на протилежну сторону.
- Цілу групу описують як єдину істоту з однією волею.
- Будь-яку їхню дію пояснюють злим умислом, а будь-яку нашу - обставинами.
- Використовують порівняння з хворобою, комахами, стихією.
- Тих, хто не погоджується всередині групи, оголошують пособниками ворога.
- Сумнів у цьому описі прирівнюють до зради.
Останні два пункти - ознака того, що механізм працює не лише назовні. Він завжди спрямовується й усередину групи, бо для згуртування потрібно ще й придушити обговорення самого образу.
Варто пам'ятати, що наявність справжнього конфлікту не скасовує аналізу прийомів. Сторони можуть бути нерівними, а агресія - реальною, але описані прийоми застосовують у будь-якому разі й працюють вони однаково.
Який прийом в образі ворога вважають найнебезпечнішим?
За якою ознакою можна розпізнати таку конструкцію?
Джерела
- Дослідження пропаганди описують стійкий набір прийомів формування образу ворога: гомогенізацію групи, приписування умислу, дегуманізаційні порівняння та дзеркальність звинувачень протиборчих сторін
Далі в серії «Пропаганда»
2 статті повністю на сайті, ще 3 - у застосунку
