Які відомі речі винайшли випадково

У серпні 1928-го Александр Флемінг поїхав із лондонської лабораторії у відпустку й залишив на столі стос чашок із посівами стафілокока. Повернувшись на початку вересня, він побачив на одній із них плісняву, а навколо неї - чисте кільце: бактерії там не виросли. Так з'явилося спостереження, з якого згодом зробили пеніцилін.

Тут одразу зійшлося кілька випадковостей. Спора плісняви, найімовірніше, залетіла з лабораторії поверхом нижче, де працювали з грибками. Чашку не прибрали в термостат, а залишили за кімнатної температури. А погода в Лондоні того тижня спочатку похолодала, а потім знову потеплішала.

Вирішальним виявився саме цей порядок. Бактеріолог Рональд Хейр у 1960-х роках спробував повторити знахідку й виявив, що в теплі вона не відтворюється: стафілокок встигає зайняти всю чашку раніше, ніж пліснява почне йому заважати. Прохолодні дні дали плісняві фору, а потепління настало вже потім.

Флемінг описав спостереження 1929 року, а далі майже 10 років нічого не відбувалося. Ліки створила інша команда, в Оксфорді: там навчилися виділяти й очищувати речовину на межі 1940-х років, а масове виробництво розгорнули до кінця війни. Між зіпсованою чашкою й ампулою - приблизно 15 років чужої роботи.

Випадковість у всіх трьох історіях має однакову форму: вийшло не те, що планували. Різниця в тому, що людина зробила далі. Пліснява на чашках Петрі - звичайна річ, її щодня викидають; надто слабкий клей регулярно отримують. Деталі цих історій відомі переважно з фірмових переказів. Саме про це Пастер говорив ще 1854 року: випадок сприяє підготовленому розуму - тому, хто вже носить у голові запитання, на яке відповідає дивина.