Куди зникла ціла колонія поселенців

Експедиція 1587 року на острів Роанок відрізнялася від попередніх. До цього сюди привозили солдатів - протриматися сезон і піти. Тепер припливли ремісники з дружинами та дітьми: вони збиралися жити тут. Того самого серпня на острові народилася Вірджинія Дер, перша дитина англійських колоністів в Америці.

Їжі відразу не вистачало, і губернатор Джон Вайт вирушив кораблями до Англії по припаси - як усі думали, на кілька місяців. Він повернувся через три роки.

Будинки не згоріли й не були пограбовані - їх розібрали по колодах. Так роблять, коли йдуть не поспішаючи й забирають дошки із собою. Місце обнесли новим частоколом, а на одному зі стовпів вирізали «CROATOAN» - назву сусіднього острова, де жили дружні до них люди. На сусідньому дереві були три літери: «CRO».

Перед відплиттям домовилися про знак: якщо йдете, виріжте, куди; якщо йдете в біді, додайте зверху хрест. Хреста не було. Дістатися Кроатоана не вдалося: шторм обірвав якірні канати, кораблі віднесло в море, і до берега вони більше не підійшли.

Згодом кільця дерев показали: 1587-1589 роки були в цьому районі найсильнішою посухою приблизно за 8 століть. Без врожаю колонії довелося б іти до тих, у кого є їжа. На Гаттерасі - тому самому Кроатоані - археологи знаходять англійські речі XVI століття; ще одне таке місце є далі на захід. Але речі могли потрапити до місцевих і через обмін, без переселення.

Звідси маємо 4 версії, і всі ґрунтуються на тих самих уривках. Найспокійніша: колонія розділилася й перебралася до місцевих громад, а її нащадки розчинилися серед них. Друга: частина пішла вглиб материка, на захід, де знаходять англійську кераміку того самого століття. Третя: у колоністів залишалося невелике судно, яке могло вирушити до Англії й не дістатися туди. Четверта: люди загинули. Через 20 років у Джеймстауні переповідали чутки про загибель тих, хто вижив, але вже з чужих слів.

Жодна версія не пояснює всього: документів із самої колонії не збереглося, а море поглинуло частину узбережжя, де стояли будівлі.

Таємниця тримається не на диві, а на прогалині в джерелах. Неприємно інше: там, де закінчуються дані, рука сама тягнеться заповнити прогалину красивою версією.