Чи була на Марсі вода

З орбіти видно розгалужені долини: вони утворюють мережу, як річковий басейн, і впираються в кратери. У гирлах лежать дельти - віялоподібні відклади, які виникають там, де потік втрачає швидкість і скидає все, що ніс. В одну таку дельту, у кратері Єзеро, у 2021 році сів марсохід Perseverance: він їздить колишнім берегом.

Сам рельєф можна було б пояснити вітром або лавою, але його підтверджує хімічний склад каміння. Curiosity знайшов у кратері Гейл обкатану гальку - камінці округлюються, лише коли довго котяться в потоці. Поруч лежать тонкі шари глини, які накопичуються на дні спокійного озера, а марсохід Opportunity ще у 2011 році натрапив на світлу жилу гіпсу: цей мінерал осаджується з води, що просочилася крізь тріщину.

Сперечаються при цьому не про те, чи була вода, а про те, яким був клімат: стабільно теплим чи загалом холодним, із тривалими періодами відлиг.

Марс маленький, і його надра охололи швидше за земні. Близько 4 мільярдів років тому планета втратила глобальне магнітне поле - щит, який відхиляє сонячний вітер убік. Після цього потік заряджених частинок рік за роком почав здирати верхні шари атмосфери; зонд MAVEN вимірює цей витік просто зараз.

Повітря ставало розрідженішим, тиск падав - і вода втрачала здатність залишатися рідкою. Вона сама теж відлітала: легкий водень залишав планету охочіше за важкий, тому в марсіанському повітрі тепер приблизно у п'ять-шість разів більше важкого водню, ніж у земній воді. Це свідчить про дуже велику втрату.

Але відлетіло не все. Скільки води пішло в космос, а скільки залишилося зв'язаним у породах кори, досі сперечаються - оцінки дуже різняться. Зате точно відомо: вода на Марсі є і зараз, просто не в такому вигляді, у якому її зручно шукати.