Вступ ділиться на маленькі «так»
Ніхто не погоджується вступити до секти. Погоджуються прийти на безкоштовний курс, залишитися на вечерю, поїхати на вихідні з новими знайомими, які чомусь дуже раді саме тобі. Про вчення в перші тижні можуть узагалі не говорити: спершу дають увагу й відчуття належності, пояснення світу приходить пізніше.
Далі кожен крок трохи більший за попередній і окремо здається логічним: присвятити суботи, взяти на себе обов'язок, переїхати ближче, рідше бачитися зі старими друзями - вони все одно не розуміють. Психологи називають це принципом послідовності: зробивши невеликий крок, людина пояснює його собі як власний вибір, і наступний дається легше. Моменту вступу в цьому ланцюжку просто немає.
- Курс
- Вечеря
- Обов'язки
- Переїзд
За рік-два ланцюжок зробив своє: майже всі близькі люди - у групі, розклад дня задає група, іноді там само робота й житло.
Вихід потребує одного «ні» - і одразу всієї ціни
Піти - означає за один день втратити коло спілкування, розпорядок, роль і відповідь на запитання, навіщо все це було. Вступ розтягувався на місяці й ділився на десятки невинних згод. Вихід виставляє весь рахунок.
До цього додаються ще два чинники. У частині груп того, хто пішов, вважають зрадницею: із нею перестають розмовляти колишні друзі, іноді й родичі, - отже, до ціни виходу входить і сім'я. І що більше вкладено років, то дорожче визнати, що вкладені вони були марно. Для сумніву до того ж заздалегідь готове пояснення: «випробування», «гординя», «на тебе впливають ззовні». Психіатр Роберт Ліфтон описував такі формули як слова, що закривають думку замість того, щоб її розгортати.
Після виходу легше стає не одразу
Двері при цьому не замкнені. Соціологиня Ейлін Баркер, яка спостерігала за одним із нових релігійних рухів наприкінці 1970-х - на початку 1980-х, виявила, що більшість тих, хто вступив до тієї групи, самі йшли в перші рік-два - без рятувальників і викрадень. Але звільненням це відчувається рідко: разом із групою зникають розпорядок, коло спілкування й зрозуміла картина світу, а на їхньому місці якийсь час порожньо.
Найчастіше одразу після виходу приходить не полегшення, а заціпеніння: рішення ухвалено, а життя замість старого ще не зібране.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Злочинність → Секти й культи»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Роберт Ліфтон, «Thought Reform and the Psychology of Totalism» (1961) - про мову, що закриває думку
- Ейлін Баркер, «The Making of a Moonie» (1984) - про те, скільки людей ішли самі
- принцип послідовності описав Роберт Чалдіні