Що сталося на виставці худоби в Плімуті
Френсіс Ґальтон, англійський учений, невисоко цінував судження більшості. На виставці розігрували приз: вгадай вагу бика після оброблення, хто буде найближче - забирає. Кожен записував свою здогадку на пронумерованому квитку. За кілька тижнів Ґальтон попросив квитки в організаторів: зручна нагода перевірити, чого вартий голос народу.
Квитків було близько восьмисот. Тринадцять він відкинув як зіпсовані, лишилося 787. Ґальтон розташував здогадки за зростанням і взяв середню: 1207 фунтів. Справжня вага туші - 1198, близько 543 кілограмів. Помилка менш як відсоток.
- До цьогоҐальтон упевнений: судження більшості мало чого варте
- 1906Плімут, виставка худоби: сотні людей записують оцінку на квитку
- 1907Замітка в Nature: середина 787 відповідей - 1207 проти справжніх 1198
- ПізнішеСереднє за тією самою таблицею - 1197, на фунт менше за правду
Точну відповідь дала не чиясь здогадка, а їхня середина. Окремі оцінки дуже різнилися: одні занижували на сотні фунтів, інші так само завищували. Правильного числа не було ні в чиїй голові - воно з'явилося, коли квитки склали разом.
Механізм простий. Оцінюючи вагу на око, кожен помиляється по-своєму: один переносить на бика образ знайомої корови, іншого збиває ракурс, третій округлює вгору. Ці помилки особисті, а не спільні, тому в купі вони тягнуть у різні боки й гасять одна одну. Залишається те, що було спільним для всіх, - живий бик перед очима.
Результат, як на мене, свідчить на користь надійності демократичного судження більше, ніж можна було очікувати.
Коли усереднення натовпу перестає працювати
Натовп сам по собі нічого не вгадує: усереднюються не люди, а їхні помилки. Щоб вони гасили одна одну, помилятися треба по-різному й окремо. У Плімуті умови вдало збіглися, і справа не в кількості голів.
- Кожен самЗдогадки записують мовчки, не бачачи чужих. Щойно відповіді стають чутними, люди підлаштовуються.
- Різний досвідМ'ясник, фермер і випадковий роззява помиляються по-різному; схожі люди дають однакове зміщення.
- Є на що спертисяБик стояв у всіх перед очима. Без опори усереднюються не оцінки, а фантазії.
- Відповіді справді рахуютьСуперечка в кімнаті - не усереднення: там перемагає найупевненіший.
Зазвичай ламається перший пункт. В експериментах, де учасники бачили оцінки сусідів, розкид відповідей швидко звужувався: група сходилася на спільному числі й вірила в нього сильніше, ніж раніше, але до правди не наближалася. Другий спосіб усе зіпсувати - спільна помилка: якщо всіх заздалегідь переконати, що бик важчий, ніж здається, середина зсунеться разом з усіма.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Психологія → Психологія натовпу»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- F. Galton. Vox Populi. Nature, 1907
- середнє за тією самою таблицею підрахував читач журналу у відповідному листі, дані заново перерахував К. Волліс у 2014-му. Про звуження розкиду за взаємного впливу - Lorenz et al., PNAS, 2011