Скільки відьом насправді стратили

Основа - судові записи: протоколи, вироки, рахунки за страти. Там, де архіви збереглися повністю, число відоме точно; для інших регіонів його оцінюють за часткою документів, що збереглася, і поширюють цю пропорцію.

Крива показує головне: процеси тривали не протягом усього Середньовіччя, а зосередилися в короткий період на межі XVI і XVII століть - уже в Новий час, в епоху книгодрукування та релігійних війн.

Це руйнує звичну картину. Пік припав не на темні віки, а на час наукової революції, і звинувачення нерідко розглядали у звичайних світських судах, а не лише в церковних.

Третій пункт пояснює розбіжність. Поки ніхто не рахував за документами, будь-яка цифра ґрунтувалася на переказах. Щойно почали розбирати протоколи за регіонами, оцінки зійшлися на рівні десятків тисяч.

Важлива й географія. Процеси відбувалися вкрай нерівномірно: в одних землях йдеться про тисячі, а в сусідніх - про одиниці. Різниця пояснюється устроєм судів, а не відмінностями у віруваннях.

Варто сказати й про склад обвинувачених. Більшість становили жінки, але частка чоловіків у деяких регіонах сягала половини, а подекуди й перевищувала її - звичне уявлення правильне не всюди.

Корисно розуміти й те, чому завищені числа такі живучі. Вони звучать переконливіше й краще підходять для будь-якого звинувачення - церкви, науки чи держави. Точна цифра в десятки тисяч сама по собі жахає, але не дає такого ефекту.

Варто пам'ятати й про якість даних. Частину архівів утрачено, тому оцінки для цих регіонів приблизні. Історики сперечаються про діапазон, але не про порядок величини: оцінки відрізняються в рази, а не в сотні разів.