Експеримент, де їжу навмисно зіпсували
Психологи Девід Ніл і Венді Вуд вирішили перевірити це на практиці. Приблизно сотні глядачів перед сеансом видали по відру попкорну. Одним - свіжий, іншим - приготований тиждень тому: відсирілий, в'язкий, відверто несмачний. Ніхто не вдавав, що він хороший: на виході люди чесно оцінили його низько.
Далі почалося найцікавіше. Тих, хто рідко їсть попкорн у кіно, зіпсований смак зупиняв: вони з'їдали помітно менше, ніж їхні сусіди зі свіжим відром. А серед глядачів із міцною звичкою різниці майже не було. Вони жували черствий попкорн так само, як жували б звичайний.
Тижневий попкорн. Ті, хто звик брати його в кіно, майже не сповільнювалися: смак не впливав на рішення.
Той самий черствий попкорн і ті самі завсідники кіно, але замість сеансу - відеоролики за столом. Тут його їли помітно менше: звичка не переїхала разом із відром.
Звичку запускає обстановка, а не смак
Звичка - це зв'язка «сигнал → дія», у якій мета вже не бере участі. Темрява, крісло, реклама перед фільмом, відро на колінах: увесь цей набір багато разів завершувався тим, що рука тягнулася до попкорну. Після достатньої кількості повторень сигнал починає запускати рух безпосередньо, оминаючи запитання «а чи хочу я це їсти». Смак перевіряється постфактум - якщо перевіряється взагалі.
Тому черствість і не спрацювала як стоп-сигнал. Вона була аргументом у розмові, якої не відбулося.
У тій самій серії експериментів глядачів просили їсти недомінантною рукою. Прийом звучить безглуздо, але він ламає завчений рух - і люди із сильною звичкою одразу з'їдали менше несмачного попкорну. Не тому, що стали стриманішими, а тому, що дія перестала бути автоматичною, і смак нарешті отримав слово. Це кілька експериментів на одній конкретній звичці, тож не варто переносити цей висновок на все підряд, але механізм у них видно дуже чітко.
Пауза перед другою жменею
Один повільний вдих і видих перед тим, як знову опустити руку в пачку, працюють за тією самою логікою, що й незручна рука. Це не сила волі: пауза просто розриває ланцюжок «сигнал → рух» і залишає проміжок, у який встигає вклинитися запитання про смак.
- Помічай не їжу, а момент: де ти сидиш, що ввімкнено, що в тебе в руках
- Перед другою жменею запитай себе: смачно - чи просто за звичкою
- Зроби рух незручним: інша рука, тарілка замість пачки, відро не на колінах
- Змінюй обстановку, а не рішучість: сигналом керувати простіше, ніж собою
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Психологія → Звички»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- D. T. Neal, W. Wood, M. Wu, D. Kurlander, «The Pull of the Past: When Do Habits Persist Despite Conflict With Motives?», Personality and Social Psychology Bulletin, 2011