Як облаштоване місце
Каюта розміром із телефонну будку, мішок пристебнутий до стіни. Пристібатися потрібно обов’язково: інакше сплячу віднесе потоком вентиляції, і вона прокинеться біля решітки в іншому кінці модуля.
У невагомості тіло приймає вільну позу: руки трохи підняті й висять перед собою, спина злегка зігнута. Багато хто зазначає, що це зручно, адже на плечі й стегна зовсім нічого не тисне.
Пристебнути мішок до стіни. І себе в мішку, інакше віднесе вентиляційним потоком.
Надягнути маску на очі. Світло за ілюмінатором змінюється кожні 1,5 години.
Вставити беруші. Вентиляція та прилади постійно шумлять, тож на станції ніколи не буває тихо.
Лягати спати чітко за розкладом. Без зовнішніх ознак часу режим підтримується лише розпорядком.
Третій пункт недооцінюють. Шум на станції тримається на рівні жвавої вулиці й ніколи не припиняється: вентиляцію не можна вимкнути, повітря само не перемішується, і людина задихнеться власним видихом.
Скільки вдається поспати
Скільки вдається поспати від запланованого часу
За розкладом на сон відводиться близько 8,5 години, а насправді виходить приблизно 6. Це стійка картина, яку зафіксували в різних польотах, і пояснюється вона одразу кількома причинами.
Заважають зміщення внутрішнього годинника, шум, тіснота, а також закладеність носа: у невагомості рідина переміщується до голови, і відчуття нагадує постійну застуду. Снодійні на станції застосовують часто.
Окрема складність - робота за земним часом. Екіпаж живе за часовим поясом центру управління, а прибуття вантажних кораблів і виходи у відкритий космос зміщують розклад, тож режим доводиться перебудовувати, як після перельоту через часові пояси.
Є й деталь, про яку розповідають майже всі. У перші ночі мозок не розуміє, де верх, і людина прокидається з відчуттям падіння. Це минає за кілька діб, коли внутрішня картина тіла перебудовується.
Дочитай у застосунку Miqo
Ще 1 хвилина - і квіз наприкінці. Стаття - у розділі «Космос → Тіло в космосі»
Наведи камеру телефона - відкриється App Store або Google Play.
Джерела
- Дослідження сну на орбітальних станціях показують середню тривалість близько 6 годин за запланованих 8,5
- серед причин називають шум, зміщення добових ритмів і перерозподіл рідини в організмі