Із чого складається емпатія
Під одним словом ховаються три різні речі. Перша - відгук: тобі стає не по собі, коли поруч комусь погано. Друга - точність: ти вгадуєш, що саме з людиною зараз відбувається. Третя - готовність щось із цим зробити. Вони слабко пов'язані між собою. Можна гостро відчувати чужий біль і водночас раз у раз помилятися в його причині - та втішати не тим, чим потрібно.
Про вроджену частину сперечаються, але порядок величини збігається. Дослідження близнюків дають приблизно третину відмінностей, а аналіз спільних генетичних варіантів - близько десятої частини. Навіть якщо взяти верхню оцінку, дві третини розкиду припадають на досвід, середовище та звички.
верхня оцінка внеску спадковості у відмінності в емпатії
Чому «постав себе на його місце» майже не допомагає
Це найпоширеніша порада - і саме вона найгірше проходить перевірку. У серії з 25 експериментів людей просили вгадати почуття партнера, його думки, а іноді й те, чи бреше він. Одну групу заздалегідь просили поставити себе на місце іншої людини, а другу - ні. Точність у першої групи не зросла, а подекуди стала гіршою: уява підставляла не живу людину, а твою модель цієї людини.
Допомагало інше - не зайняти чужу позицію, а отримати її. Точність зростала в одному випадку: коли людина мала змогу запитати й почути відповідь. Звучить прикро просто, але саме тут захована навичка, яку можна тренувати.
- Помітити
- Припустити
- Запитати
- Уточнити
Тренується не чутливість, а звичка тримати здогад у статусі здогаду. Ти все одно добудуєш чужий стан за частку секунди - твій мозок інакше не вміє. Різниця в тому, що відбувається далі: ти вважаєш цю версію фактом чи ставиш коротке запитання й виправляєш її.
Емпатія слабшає, коли ти поспішаєш
Є й неприємна частина відповіді. У відомому експерименті студентів відправляли з одного корпусу до іншого прочитати проповідь - частині з них саме про доброго самарянина. Дорогою в проході лежала людина й стогнала. Тема проповіді майже ні на що не впливала. Впливало інше: чи сказали студенту, що він запізнюється. Вибірка була маленькою, близько 40 людей, але частка тих, хто зупинився, різко змінювалася.
Висновок простий: здатність відгукуватися не розподілена в тобі рівномірно. Вона просідає, коли ти поспішаєш або тримаєш у голові 10 справ. Розвивати емпатію - означає не лише тренувати запитання, а й обирати момент, коли на відповідь вистачить уваги.
Що найкраще допомагає точніше зрозуміти стан іншої людини?
Чому важливу розмову краще не починати на ходу?
Джерела
- За матеріалами: Warrier et al., Translational Psychiatry, 2018 - генетика емпатії
- Eyal, Steffel, Epley, Journal of Personality and Social Psychology, 2018 - серія експериментів про зміну перспективи
- Darley, Batson, 1973 - експеримент із поспіхом
Далі в серії «Емпатія»
2 статті повністю на сайті, ще 3 - у застосунку
