Що розповідає слід взуття

Експерт спочатку читає те, що заклав виробник: малюнок протектора, розмір, форму підбора, логотип на підборі. Такі підошви шукають у довідкових базах, де зібрані тисячі малюнків із прив'язкою до марок і моделей. Коло звужується від будь-якого взуття у світі до однієї моделі - але пар цієї моделі випускають сотнями тисяч.

Далі починається те, чого завод не планував. Скло залишило поріз поперек рифлення, у канавку набився камінець, один шип викришився об бордюр. Ці відмітини з'являються випадково - у випадковому місці й випадкового дня, тому в двох пар однієї моделі вони не збігаються. Саме на них ґрунтується висновок «та сама підошва», а не «така сама». Але набір ознак не застиглий: поки людина ходить, одні подряпини додаються, інші стираються - тому важливо, скільки часу минуло між появою сліду та вилученням взуття.

Між цими двома рівнями стоїть зношення. Під час ходьби стопа перекочується не строго по центру: одна людина завалює її назовні й стирає зовнішній край підбора, інша зношує внутрішній бік. Заглянь у свою стару пару - майже напевно з одного боку вона стерта сильніше. Це можна було побачити сотню разів і не вважати ознакою, а для експерта зношення стоїть посередині: воно не унікальне, як поріз від скла, але й не однакове для всієї партії.

Один відбиток розповідає про взуття. Кілька поспіль - уже про ходу. За доріжкою слідів вимірюють довжину кроку, ширину постановки стоп і кут, під яким носок розвернутий назовні. В однієї людини ці величини тримаються досить рівно.

За тією самою доріжкою видно, йшла людина чи бігла. Під час бігу вага зазвичай припадає на передню частину стопи: носок продавлений глибше за підбор, крок помітно довший, а пухкий ґрунт відкинутий назад, проти руху. Різкий розворот залишає змазаний, провернутий відбиток. Це читається за геометрією, без лабораторії.

Найважче зробити останній крок - «слід залишила саме ця пара». Збіг моделі та розміру перевірити легко. А висновок про єдину пару будують на випадкових ознаках, і спільного критерію немає: скільки збіглисях порізів достатньо, експерт вирішує сам. У 2016 році Рада наукових радників при президентові США (PCAST) розглянула цей метод і дійшла висновку, що досліджень, які підтверджують надійність такого висновку, недостатньо.