Що це за пляма на Юпітері

Пляму безперервно спостерігають приблизно з 1830-х років. Астрономи XVII століття теж описували темне утворення в тому самому поясі, але чи був це той самий вихор, чи його попередник, досі сперечаються: перерва в записах надто велика.

Земний ураган живе кілька днів, максимум кілька тижнів. Він отримує енергію від теплого океану, а щойно виходить на сушу, втрачає живлення й розпадається через тертя об рельєф. На Юпітері рельєфу взагалі немає: там немає ні берега, ні гір, ні тертя об тверду поверхню.

Важлива й глибина. У земного урагану є дно: знизу океан, згори повітря, а вся конструкція має товщину близько 15 кілометрів. Юпітеріанський вихор сягає на сотні кілометрів углиб і має незрівнянно більшу масу. Таку махіну неможливо швидко розкрутити чи швидко зупинити: у неї надто великий запас інерції.

Пляма затиснута між двома потужними течіями, які дмуть назустріч одна одній: одна зверху, інша знизу. Вони розкручують її, мов олівець між долонями, і не дають розпастися. До того ж вихор поглинає невеликі шторми, які наближаються до нього, забираючи собі їхню енергію.

Та все ж він зменшується. Наприкінці XIX століття пляма була приблизно втричі ширшою, ніж тепер, а за останні десятиліття її стискання пришвидшилося. Куди це веде, ніхто не береться сказати: можливо, до зникнення, а можливо, до стабільного меншого розміру.

Червоний колір, до речі, пояснюють найгірше. Найімовірніше, річ у хімії верхнього шару хмар, яку змінює сонячне ультрафіолетове випромінювання. Відтінок змінюється десятиліттями: пляма то блідне майже до кремового, то знову стає насиченою.